.

П’ЄСИ НАПИСАНІ МИХАЙЛОМ ГАФІЄЮ ТРАЙСТА

joi, 8 martie 2012

Коханки з марамороськими очима


«Ой тота Василина –
Велика циганка,
Мені каже прийди до ня,
А в’на двері замкла.
Василино, Василино,
Відай тобі лихо,
Твоє би-са гиндриґало,
Моє сидить тихо...»

(З народної співанки)

Особи:
Михайло – лісоруб.
Юлина – Михайлова жінка.
Гриць – вівчар.
Василина – Грицева жінка.
Юрчик – лісник.
Семениха – стара баба, ворожка.

ДІЯ ПЕРША

Селянська хата, чисто вибілені стіни. На стінах прикрашені вишиваними рушниками тарілки, глечики, образи та дзеркало. Серед хати стіл, на столі накритий рушником хліб і гасова лампа. Біля стола два стілці, за столом довга лава. В лівому плані ліжко, застелене витканою ковдрою, в правому плані мальована піч та скриня. За піччю вхід до комори. 

1-ий вихід
Юлина сама

Юлина (замітає підлогу, співає): 

«Не виділа-м миленького
Та як у вівторок,
Здає ми са, моя мамко,
Што вже неділь сорок.
Ой, не сорок, рудна мамко,
Не сорок, не сорок,
Бо ще нині – то середа,
А вчера вівторок.
Та я тебе, файний любку,
Не вижу, не вижу,
Робутка ня не беретса, –
У віконци сиджу.

(Сідає на край ліжка).

Коби-с знала, рудна мамко,
Што са в мені діє,
Мені милий не родина, –
За ним серце мліє.
Мені милий не родина,
Ані родиночка,
Болить мене за ним серце
Та ще й головочка...»

(Зітхає). 
Господи! Тут вже сонечко заходить, а в мене ще стільки клопоту на голові, що горе мої  душеньці! Не знаю чи вспію все спорядкувати. 
(Встає). 
Ах, вечором кум Гриць обіцяв прийти, аж серденько мліє, як згадаю про нього, не чоловік, а квітка! Коли обніме та поцілує... Аж в голові кружляє, а на душі... Так солодко, так солодко... Хотілось би так і залишитись в його обіймах на все життя. Добре, що Михайло в Полянах працює і приходить додому лиш суботами, тепер кум Гриць може заходити коли захоче!

2-ий вихід
Юлина і Василина

Василина (знадвору): Кумо! Ви вдома?
Юлина (замітаючи скоро сміття під ліжко): Чорт її несе! (Ховає мітлу під ліжко).
Василина (входить вклоняючись): Слава Ісусу Христу! Ви вдома?
Юлина: Вдома, кумо вдома! Слава навіки Богу святому! Де б могла бути?.. Сідайте в нас!
Василина (сідаючи на ліжко): Сяду трішки, хай ся осідає все добро! Хочай спішу, бо-м
з